Христианские сценки на украинском языке, Сценка на свадьбу ну украинском: ИСААК И РЕВЕКА
ИСААК И РЕВЕКА

Ведучий:
Для вашої збудови і уваги
Ми з Біблії вам розповідь розкажем.
Хай Бог благословить вас Всюдисущий,
Я буду в декламації – Ведучий.
Еліезер:
А я представлю вам Еліезера,
Мій дух скріпляє Авраама віра.
Ревека:
Я – доньку Бетуїлову, Ревеку,
Що для Ісака суджена від віку.
Ісак:
А я – Ісак – обітований син,
Мій шлюб по вірі Бог благословив.
Девора:
Завжди без нарікання чи докору,
Служу я, вірна Господу раба Девора.
Ведучий:
Хай не на довго стрімкий часу лет
Нас понесе назад, а не вперед,
Нас проведе історії тунель,
У ті віки, де ще не був Мойсей,
Туди, у ті дні, події і місця,
Де жив у Палестині Авраам.
... Залишився він без дружини, Сари...
Хто може долі відхилить удари?!
І повний смутку юний наш Ісак, –
Обличчя похмурніло, зір погас, –
Син збільшує ще горе Авраама,
Оплакуючи день і ніч померлу маму.
Ісак:
Південний вітер віє, але що ж –
В землі чужій зігрітись я не в силі.
Важка туга на серце надавила,
Від дум сумних поникло і чоло.
І смерті посланець своє крило
Простяг над нашим повним смутку домом,
І тихим вітром маму віднесло...
До інших берегів в країни незнайомі.
У грудях ще живе твій образ милий,
Та хто ж тебе замінить із живих?!
Ти не зустрінеш більше на дорозі,
Не збудить голос твій спокій шатра,
І не збереш турботливо в дорогу, –
Сьогодні, завтра – буде смутку час
О, мамо! Вже не прийдеш, мамо!..
Спокій дала тобі... сирая яма...
...Як тихо підійшов ти, вірний раб!..
Еліезер:
Мій юний пане! Як же ти ослаб!
Твій смуток і сліпий побачить зможе,
Та твоє щастя є мені дорожче
Спокою сивої моєї голови!
Чи я порушив роздуми твої?
Ісак:
Від днів дитячих, з юності знайомі,
Вся вірність твоя, раб Еліезер,
Ти батьків друг і управитель в домі,
Сім’ї благословення, Божий дар...
Еліезер:
Тебе мовчанням мучити не буду –
Мій прихід вістку радісну несе.
Ісак:
Я бачу тільки караван верблюдів...
Еліезер:
Та в каравані таємниця є.
Ісак:
Я можу їх і сам порахувати,
Верблюдів бачу, звістку ж хочу знати.
Еліезер:
Ось звістка: батько твій, а пан мій Авраам
Тобі привезти хоче з караваном
Дружину, що загоїть серця рани.
Ісак:
Можливо... Батько мій... Не знаю сам...
Еліезер:
І красномовство твойого вагання
Показує, що рішення це гарне.
Ісак:
Навіщо ж верблюди й в дорогу збори?
Еліезер:
Тобі дружину із землі Нахора
Узяти пан мій клятвою звелів.
Ісак:
Але не кожна з тих країв дівиця
В цю дальню путь таку іти згодиться.
Еліезер:
Нема у Господа недосконалих діл.
Ісак:
Кому служив і служить Авраам,
І Хто цей караван зібрав в дорогу
Моїм хай буде Господом і Богом,
Благословіння Він дарує нам.
Ведучий:
І всіх подій хвилюючий потік
Далеко нас відносить вже на схід,
В багатую долину Межиріччя...
Криниця поруч... і надходить вечір,
Еліезер уже в краю Нахора...
... Несуть жінки в руках своїх посуду,
Приходять воду брати у цю пору...
Понуро на піску лежать верблюди...
Еліезер:
Закінчився далекий перехід –
Все без пригод, без втрати і без шкоди,
Пройшли піском, пустелею жаркою,
Здорові і міцні лишились всі,
Переді мною місто – ціль путі!
Початок добрий – над усе дорожче,
Кінець достойний тільки Ангел Божий
Усякій справі може принести!
Ведучий:
Еліезер молився:
Еліезер:
Бог Авраама, Істинний, Єдиний,
Прийми прохання скромнеє моє,
Нехай рука Твоя сюди пошле
Ту, що судилась панові моєму.
Твоєму слову буду я покірним.
Ось я стою, а поряд – ця криниця,
Дівчата з міста воду в ній беруть,
До кого скажу: „Дай мені напиться,
Лиш трохи з твого глека я поп’ю”.
І та що скаже: „Пий же, пане мій,
Верблюдів твоїх теж стомила спрага”.
То буде знак – вона є для Ісака.
Хай буде так, я, Боже, раб лиш Твій.
Ведучий:
Ось дівчина іде несучи глека,
Прекрасна станом, видом – це Ревека.
Еліезер:
Не поспішай же, глека нахили,
Втамую спрагу, і поп’ю хоч трошки.
Ревека:
О, глек мій повний, пий же, пане мій,
Пий, добрий мандрівник, во ім’я Бога!
Верблюдів теж втомився караван,
Я їм також води поналиваю.
Ви, певно, здалека прийшли сюди до нас,
Чи маєте де зупинитись на нічліг?
Еліезер:
Так... Напоїла цілий караван,
Що втомлений від спраги і від спеки –
Не в кожної таке є добре серце,
В ній все прекрасне – і душа і стан...
Притулок пропонує і нічліг,
Верблюдам досить їжі і соломи...
Тепер вона про все розкаже вдома...
О, Боже, що перед тобою чоловік,
Що Ти благословляєш шлях його,
Тобі хвала навіки, Боже сили,
Бо Ти мене привів прямим шляхом
В дім брата Авраама – Бету їла.
Ревека:
Сьогодні вечір надзвичайний, няню,
І пальми якось дивно шелестять...
Девора:
Чого таїтися тобі, моє дитя?
Причини всіх зітхань я добре знаю,
З дитинства знаю кожний крок твій я,
Ти в серці свому не приховуй тайну.
Ревека:
Думки кружляють, наче зграя птах.
Девора:
Хай Бог поможе дати лад в думках... –
Той чоловік, кого привів Лаван
Чий ти водою напоїла караван
Нагадує він Ангела живого.
Ревека:
Те, що сказав він – правда слово в слово!
Девора:
Цей перехожий в справі лиш прийшов,
Такі, як він – не здатні є на зло.
На ньому Господа благословення є, –
Він, справу виклавши, не їсть, не п’є!
Ніхто не проти – рішення твоє.
Вирішуй ти сама життя своє.
Ревека:
У Бога доля визначена вся,
Йому служу я по свобідній волі,
Хоч мала я спочатку страху холод,
Та гарячіша радість є моя.
Девора:
О, радість – це супутниця любові,
Любов твою Господь благословить.
Ревека:
Я зовсім не боюсь далекої країни,
І серце не томить, про те, що буде страх,
Але дали мені хоча би тиждень,
Щоби сказать просте це слово: „Так!”
Девора:
Моя ти дівчинко, моя дитино,
Сам Бог сказав Своє святеє: „Так!”
Я також допоможу неодмінно,
Тобі я присвячу свої літа,
Все, що зустрінемо в краю далекім
Також впаде і на твоєї няні плечі.
Ревека:
(Співає)
Ведучий:
На шлюб згодилась тиха наречена,
Хоч і не знала жениха в лице,
З сім’єю попрощалась, і оселю
Залишила, щоб в край іти чужий.
Удача йшла по шляху з караваном,
Позаду залишились вже бархани,
На горизонті в променях засяв
Омріяний, жаданий Ханаан.
Девора:
В степу пасуться числені стада,
І на гілках звисає дивний плід,
Воістину, в землі цій не вода, –
Тече струмками молоко і мед.
Ревека:
Хто це крокує полем навпростець?
Любов’ю вигляд світиться увесь.
Все ближче, ближче, дивиться сюди,
О, якби полетіла я туди...
Еліезер:
Як очі ще не зраджують мої, –
Це пан мій, чоловік твій Ісак,
Гуляє часто він п полю так,
Із Богом розмовля на самоті.
Ревека:
Прийшов вже час покритися віднині,
Як личить всякій праведній дружині.
Ведучий:
Привів Ісак Ревеку до шатра –
І сльози горя Бог утер з лиця.
Рукою люблячою, ніжної дружини,
З’єднав їх Бог, щоб у любові жили.
Сумним таким був повісті початок,
Але є повним радості кінець, –
Коли сім’я подібний шлях обрала,
То буде він утіхою сердець.
На Господа надію покладайте,
Йому усе завжди ви довіряйте,
І вірте – Бог усе зробити може,
В найважчу хвилю завжди допоможе,
Підтримає, дасть певність, сум розвіє,
Вселить у серце мир, спокій, надію.
Коли усе в житті робити з Богом,
Тоді земний наш шлях є сповнений спокоєм.
Категория: Христианские сценки на свадьбу | Добавил: Рувим (06.01.2010)
Просмотров: 3920 | Теги: сценки на свадьбу | Рейтинг: 2.0/1
Всего комментариев: 0
avatar